Особливості діагностики та лікування органів дихання тварин

Дихальна система складається з кількох відділів: ніс, носоглотка, трахея, бронхи, легені, плевра.
  Приблизно всі вони схильні до хвороботворних факторів: бактерії, грибкові інфекції, віруси, сторонні предмети, пари отруйних речовин, алергени, вдихання гарячих газів, перепади температур і т.д.

  На відміну від людини, тварині не можна сказати: "вдихніть, видихніть, покашляйте". Також потрібно враховувати розміри кошеня або цуценя. Що в людини чути при звичайній аускультації, то у дрібних тварин не чути взагалі.

  Звичайно, аускультація за допомогою фонендоскопа дає результати. Але краще слухати власним вухом через рушник. У цьому випадку вирішальну роль відіграє досвід лікаря, тому що потрібно мати чітке уявлення, як проявляються ті чи інші патології легень.

  Ще однією особливістю є злизування виділень із носа тваринам. При цьому носове дзеркало виглядає зазвичай, власники на ранніх стадіях і не підозрюють про нежить у вихованця. Помічають лише тоді, коли кошеня вже "сопит".

  Також часто господарі тварин приймають звичайний кашель за сторонній предмет у глотці. Важливо вислухати людину і перевірити ще раз аускультацією стан легень або плеври, тому що на прийомі тварина від хвилювання може і не кашляти.

  Гортань та горлянку перевіряють пальпарно, прослуховують, відкривають пащу та оглядають на наявність сторонніх предметів, новоутворень.

  Перкусію у дрібних тварин застосовують рідко.

  Флюорографію використовують теж рідко, тому що при зйомці тварина дихає, отже знімок вийде розмитим. Іноді у великих собак вдається зловити фазу спокою.

  Щодо цього куди краще цифрова рентгенографія. Знімки можна моделювати та обробляти на комп'ютері, чітку динаміку та прогнозування.

  У сукупності з патологіями серцево-судинної системи (якщо вона є) ставлять діагноз.
  Крім звичайної, у поодиноких випадках застосовують контрастну рентгенографію (дирофіляріоз, ехінококоз, кокцидіоз).

  Плеврити добре діагностуються при аускультації, особливо допомагає прослуховування після фізичних навантажень (досить помірного кроку протягом 15-20 хвилин).

  Лікування легеневих захворювань

при деяких патологіях, аналогічні їх лікуванню у людей. Але є й важливі відмінності.
  Риніти, незалежно від етіології, краще лікувати препаратами, які приймаються внутрішньо. Справа в тому, що тварині не можна сказати: "висморкайся". Тому краплі в ніс нерідко лише погіршують стан. При їх застосуванні вони залишаються в хоанах, коксуються, а в кращому випадку просто витікають назад. Аспірація серозного вмісту дає короткочасний результат.

  Добре показали при ринітах Мілістан, Синупрет.

  При катаральних бронхітах успішно використовують Бромгексин, Тусупрекс, корінь Солодки, Амбробене, Амброксол, Лазолван, Девясил.

  Пневмонії лікують із застосуванням внутрішньовенних препаратів.

  Частою помилкою є використання інфузійних розчинів при значному скупченні транссудату. Деякі фахівці плутають набрякові процеси в легенях із кашлем, внутрішньовенно вводять ізотонічні розчини з протизапальними препаратами та антибіотиками. А треба навпаки: гіпертонічні розчини з одночасним призначенням потужних сечогінних засобів (40% розчин глюкози з Фуросемідом, одночасно Верошперон).
  Пневмонії та плеврити завжди дають стійку субфібрильну температуру: 39,5 близько 5-7 днів, яка не знижується, навіть якщо застосовують жарознижувальні препарати.
  Обмежують маціон, переводять раціон на білкову їжу.

Читайте також